БАЖА́ННЯ, я, с.
1. Прагнення, потяг до здійснення чого-небудь; хотіння. А в Чіпчинім серці вже ворушилося бажання верховодити (Мирний, II, 1954, 269); Розказав я дідусеві Про бажання школярів Коло шахти "Кочегарки" Парк садить для шахтарів (Бойко, З Дон. краю, 1952, 63); Втомлених цілодобовим маршем піхотинців охопило бажання швидше пересісти на коней (Гончар, III, 1959, 70).
2. Висловлювана ким-небудь думка про бажаність здійснення чого-небудь; побажання. Прийміть найгарячіші бажання Вам усього найкращого (Коцюб., III, 1956, 228).
3. Любовний потяг, пристрасть. Мої очі кричали, пекли, штурмували, щоб у них глянуть, щоб прочитати в них муку, кохання, бажання (Коцюб., II, 1955, 256); Тоді було це на світанні… щока і огневе плече… Лилось нестримане бажання од золотих її очей (Сос., І, 1957, 311).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 87.