БАЗІ́КАННЯ, я, с., зневажл. Дія за знач. базі́кати. Данило, побоюючись, щоб вона знов не почала своє довге базікання, втрутився й собі (Коп., Лейтенанти, 1947, 124); Не всяке речення в думкою. Ось чому треба уникати базікання, яке часто займає багато місця в сценаріях і ні про що не говорить (Довж., III, 1960, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 89.