БАЙДУ́ЖИЙ, а, е.
1. без додатка і до кого, до чого, рідко на що. Який не звертає уваги на кого-, що-небудь, не виявляє зацікавлення. Владко був маломовний і байдужий (Фр., VI, 1951, 318); Бродять лісом хлопчаки малі. До дощу травневого байдужі (Руд., Поезії, 1949, 33); Ганна Іванівна слухала уважно: вона ніколи не була байдужою до справ чоловіка (Шовк., Інженери, 1956, 197); * Образно. Пишні.. мавзолеї самітно сіріють на полі, між будяками й грузом, важкі, великі, байдужі, як ті святі та хани, що спочивають під ними (Коцюб., II, 1955, 129); // Який виражає незацікавленість, безсторонність. Він повернувся до нас і обвів усіх байдужим поглядом людини, що дивилась не на близьких людей, а на якісь мертві речі (Досв., Вибр., 1959, 160); // Який не виявляє співчуття; нечутливий, нечуйний. Він зняв її руки з своїх плечей, байдужий.. до сліз і запізнілого каяття (Шиян, Баланда, 1957, 178); // Який не відчуває кохання до кого-небудь. Самійло Вихор зробився якийсь байдужий і навіть холодний до Марії (Кучер, Чорноморці, 1956, 423); // у знач. ім. байду́жий, жого, ч. Про нечутливу, нечуйну людину, яку ніщо не цікавить, не хвилює. Скажи мені, фантазіє дивна,.. Як научить байдужих почувати? (Л. Укр., І, 1951, 49).
2. кому. Який не викликає до себе інтересу, не цікавий, не важливий для кого-небудь. Як живий стоїть [батько] в очах — в далекому дитинстві сиротою підпаском, сиротою ковальчуком — усім чужий, всім байдужий, ніким не пожалуваний (Головко, II, 1957, 389); І цей вечірній холодок Байдужий нам. Йдемо веселі (Шпак, Вибр., 1952, 99).
3. спец. Який не піддається жодному впливові; індиферентний Якщо при переміщенні тіла центр ваги лишається на тому самому рівні, то така рівновага називається індиферентною, або байдужою (Курс фізики, І, 1957, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 90.