БАЙРАЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до байра́к. Ось і байрачок з дубами в рудому, побитому морозом листі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 340).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 668.