БАКЛА́Н, а, ч. Водоплавний птах середньої величини звичайно чорного кольору (з металічним відблиском). Море ані дихне, як дзеркало: пролетить баклан над морем — і одбивається в воді (Коцюб., III, 1956, 133); Страшні, потворні баклани.. летіли цілими зграями поснідати вранці рибою (Ів., Вел. очі, 1956, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 92.