БАЛА́СТ, у, ч.
1. Додатковий вантаж (пісок, камінь і т. ін.) на судні або аеростаті для надання їм потрібної стійкості при недостатньому корисному вантажі, а також для регулювання висоти польоту повітроплавальних апаратів; // с. г. Домішка до дуже дрібного насіння для забезпечення рівномірного висіву його. Якщо невелику кількість білої гірчиці на гектар висіяти звичайною сівалкою не можна, то до неї як баласт додається просяна лузга, тирса (Зерн. боб. культ., 1956, 38).
2. перен. Що-небудь непотрібне, зайве. Майже всяке паливо складається з двох частин: горючої і негорючої (баласту) (Сіль. тепл. електростанції, 1957, 20); // Про людину, яка не дає ніякої користі, є тягарем для кого-небудь. Нарвало на нозі, ходити не можу, баластом у кулеметному взводі неохота бути (Шер., В партиз. загонах, 1947, 128).
3. зал. Верхній шар залізничного полотна з піску, гравію, шлаку і т. ін., на який кладуть шпали. Ленінградський поїзд, збиваючи стовпи дрібного баласту й сміття, швидко підходив до перону вокзалу (Ле, Право.., 1957, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 95.