БАЛАХО́Н, а, ч. Просторий і довгий одяг, що надівається поверх усього для захисту від пилу. З повозки зскочив Гануш, увесь закутаний в білий, довгий до землі балахон (Н.-Лев., III, 1956, 217); Дмитренко скинув з плечей верхнього балахона, струснув пил (Мирний, II, 1954, 265); // Маскувальний одяг. Із ворожого стану одділився гурток., 5 — 6 душ у білих балахонах (Вас., IV, 1960, 381); Вони [стрільці] одяглись у білі балахони, щоб бути непримітними на снігу та кризі (Трубл., І, 1955, 208); // Про широкий, не підігнаний в талії одяг взагалі. Одяг на обох черницях був однаковий: плаття-балахони з грубого сірого сукна (Смолич, Мир.., 1958,112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 95.