БАЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., діал. Балувати; бенкетувати. Отоді приходь, Іване, В мене балювати!.. (Рудан., Тв., 1956, 122); В дворі із паном день у день Балює [староста], бавиться, полює (Фр., X, 1954, 329).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 98.