БАРО́Н, а, ч. Дворянський титул, нижчий за графський; особа, що носить цей титул. Степи, шляхи. Мов сарана, вкрили Барони, герцоги і дюки (Шевч., І, 1951, 268); Дрімучі карпатські ліси були власністю баронів Гредлів, митрополита графа Шептицького й десятків інших політиків (Козл., Сонце.., 1957, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 108.