БАРХА́Н, а, ч. Нанесений вітром піщаний горб в пустелі або в степу, на якому немає рослинного покриву; материкова дюна. Вітер здіймає піщинки і несе їх, поки не натрапить на перешкоду, що затримує пісок. Так іноді утворюється бархан — підковоподібний піщаний горб (Фіз. геогр.., 6, 1957, 89); Мисливець приїхав конем до засідки, коли сонце виглянуло з-за бархана, по той бік озера (Десняк, II, 1955, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 108.