БАСО́ЛЯ, і, ж. Український народний смичковий музичний інструмент, схожий на віолончель. Тепер мені не до солі, коли грають на басолі (Чуб., II, 1878, 678); — Музика, ша! — гукнув раптом голос Качковського, та так зично, що скрипка й басоля зараз замовкли (Л. Укр., III, 1952, 671).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 110.