БАТО́ВА, БАТА́ВА, и, ж., заст.
1. Лава, ряд. — Готово! до бою! — кричить Тихович. І от наближаються батови війська, усе по парі, усе по парі… (Коцюб., І, 1955, 226); Чи серед вражої батави не мають давні бунчуки? (Л. Укр., І, 1951, 266).
2. діал. Юрба, валка. Аж онде яка батова од шинку йде (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 111.