БА́ТЬКО-МА́ТИ, ~а-~ері. Те саме, що батьки́ 1. Жила [Олеся] в батька-матері, не знаючи горя, ані лиха (Вовчок, І, 1955, 21); У батька-матері серце все хилиться до них [дітей] (Фр., IV, 1950, 405); Іван зітхнув з глибини душі.. Чогось йому стало жалко батька-матері (Круш., Буденний хліб, 1960, 135).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 113.