БАХРОМА́, и́, ж. Суцільний ряд ниток, шнурків, що вільно звисають; тасьма з таким рядом ниток або шнурків. Над хлопчиком несуть круглий єгипетський парасоль з довгою бахромою (Коцюб., III, 1956, 412); Хустина була оторочена шовковою рожевою бахромою (Збан., Між.. людьми, 1955, 22); * Образно. Над обрієм тліла хмара, звісивши знизу гарячу бахрому (Коп., Вибр., 1953, 371).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 113.