БА́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок.
1. з ким і без додатка. Зустрічатися, бувати разом де-небудь. Я дуже близько зійшовся з Горьким, бачимось мало не щодня (Коцюб., III, 1956, 358); Павло Сергійович бачився тепер з Тасею тільки на службі (Дмит., Розлука, 1957, 313).
2. тільки в 3 ос., перев. кому. Бути видним, сприйматися зором. Тільки вона йому і бачиться, тільки об ній і дума (Кв.-Осн., II, 1956, 28); // безос. Хоч стала вона [дівчина] оддалік, хоч стала в затінку, та мені добре бачилось, що не рада вона гостю (Вовчок, VI, 1956, 238); // Ввижатися, поставати в уяві. Земля бачилась їм на всіх румбах від Сяну до Владивостока, від Мурманська до Балаклави (Кучер, Чорноморці, 1956, 49); З них же один мені бачиться всюди, До одного тільки серце лежить… (Пісні та романси.., II, 1956,198); А потім у снах воскресав без упину Померлої образ, він бачився сину Крізь срібний на сонці розвіяний пил (Перв., II, 1958, 307); // Здаватися. В селі убогім (Мені так бачиться) нічого Не виросло і не згнило. Таке собі, як і було (Шевч., II, 1953, 205).
◊ Ба́читься, заст. ба́чся, ба́чилось, у знач. вставн. сл. — вживається для вираження непевності в чому-небудь; здається, мабуть. По його думці, він, бачиться, закинув Марусі наздогад, що се він її любить (Кв.-Осн., II, 1956, 36); Світ, бачся, широкий. Та нема де прихилитись В світі одиноким (Шевч., I, 1951, 35); А й невелика, бачся, штука, — Так Лебідь рветься підлетіть, Рак упирається, а Щука тягне в воду (Гл., Вибр., 1957, 34); Він, бачилось, бажав усім своїм єством нассатися тої краси, свіжості та живучої сили, якою тут дихала вся природа (Фр., III, 1950, 9); Старенький, бачилось, дрімав собі край столу (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 180).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 115.