БДЖОЛА́, и́, ж. Медоносна комаха, що збирає квітковий нектар і переробляє його на мед. Ведмідь мед достає з дерева, а його бджоли кусають (Вовчок, VI, 1956, 244); Збирають світлі, золоті меди Веселокрилі та прозорі бджоли (Рильський, І, 1956, 64); * У порівн. Народ гомонить, гуде, як бджоли є улику (Н.-Лев., III, 1956, 278); Він товкся в саду з ранку й до ночі, як та молода бджола (Гончар, Таврія, 1952, 244).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 117.