БЕЗВИГЛЯ́ДНО, безос. присудк. сл., зах. Про стан безперспективності, безнадії. Мені так тяжко на душі! так сумно… так безвиглядно якось (Коб., II, 1956, 344).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 120.