БЕЗВИЛА́ЗНО, присл., розм. Не виходячи звідкись, не відлучаючись нікуди. Бригада працювала в три зміни, а бригадир був один. Власне, ніхто йому не наказував сидіти безвилазно.., але Павло не залишав свого поста (Хижняк, Килимок, 1961, 17); Десь там весна, птахи з вирію повертаються, а ти безвилазно за цим глухим муром (Гончар, Бригантина, 1973, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 669.