БЕЗВЛА́ДНО. Присл. до безвла́дний. Баронеса безвладно опустилась на канапу (Л. Укр., III, 1952, 522); Рука безвладно випускає Перо, — бо повстає в моїх очах Жіноча постать, як ламка крижинка… (Рильський, І, 1956, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 122.