БЕЗВО́ЛЬНІСТЬ, БЕЗВІ́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. безво́льний, безві́льний. Та безвольність .. скінчилася у нього потім справжнім божевіллям (Л. Укр., III, 1952, 687); Він багато прощав дружині, ніколи не дорікав за розхристаність, за безвольність (Коп., Дуже добре, 1937, 28); Павло — незлобивий, ба навіть добрий.. Але хто зна, чого в ньому більше — доброти чи безвільності (Мушк., Серце.., 1962, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 122.