БЕЗВІ́ТРЯНО, присудк. сл. Про стан безвітря. Надворі тихо, безвітряно, в небі ясно світять зорі (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 121); З моря дув сильний вітер, ..а тут, унизу під деревами, було спокійно й безвітряно, як у тиху погоду (Смолич, Світанок.., 1956, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 122.