БЕЗГЛУ́ЗДІСТЬ, дості, ж. Абстр. ім. до безглу́здий. Саїд спочатку кинувся по вулиці, але тут же зрозумів безглуздість такого плану (Ле, Міжгір’я, 1953, 312).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 123.