БЕЗГОТІВКО́ВИЙ, а, е. Який здійснюється без виплати готовими грішми, готівкою, у спосіб перерахування. Завод будівельних матеріалів продає колгоспам ходи парокінні за готівку і за безготівковим розрахунком (Рад. Укр., 16. ХІІ 1959, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 124.