БЕЗГРУНТО́ВНИЙ, а, е. Який не має під собою грунту (в 4 знач.); для якого немає жодних підстав; безпідставний. Цей талановитий дилетант вразив Івана.. пристрастю, з якою він обстоював свої твердження, які. навіть для молодого, ще незрілого розуму здавались, проте, безгрунтовними (Кол., Терен.., 1959, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 125.