БЕЗДА́РНИЙ, а, е. Позбавлений будь-якого таланту взагалі або в якійсь певній галузі. Щорс не міг терпіти, що бездарні офіцери дивізіону знущаються з солдатів (Скл., Легенд. начдив, 1957, 17); Лабухами, на їх власному жаргоні, звуть бездарних музикантів-невдах (Дмит., Розлука, 1957, 35); // Створений неталановитою людиною. Коли який твір бездарний і нужденний, критикові вільно.. зовсім не читати його (Фр., XVI, 1955, 247).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 125.