БЕЗЖА́ЛЬНО. Присл. до безжа́льний. Батько бив його чим потрапить і безжально (Сенч., На Бат. горі, 1960, 5); * Образно. Кімнату огортала зловісна тиша, туга безжально краяла на шматки серце (Хижняк, Тамара, 1959, 136).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 128.