БЕЗЗАКО́ННИЙ, а, е. Який суперечить установленим законам; протизаконний. — Наш великий інквізитор, Віри стовп і оборона. Перед ним не може окритись Навіть думка беззаконна (Сам., І, 1958, 193); // Який іде всупереч вимогам моралі, справедливості. Свій суд беззаконний над вами Катюги-судді вирікали, і ви На смерть волочили кайдани (Пісні та романси.., II, 1956, 280).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 128.