БЕЗЗА́ХИ́СНО. Присл. до безза́хи́сний. Пожалійте її молодесеньку. Що була беззахисне слаба! (Граб., І, 1959, 470); Тополі, тополі… Є щось… беззахисне дівоче в їхній тополиній стрункості (Гончар, II, 1959, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 129.