БЕЗЗВІ́ТНИЙ, а, е.
1. Який не потребує звіту, здійснюється без контролю. Беззвітна витрата коштів.
2. Який не спрямовується свідомістю. Сумно бути на похоронах своєї першої, беззавітної і беззвітної любові (Ряб., Жайворонки, 1957, 131).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 129.