БЕЗЗЕМЕ́ЛЛЯ, я, с. Брак землі для господарювання. Мара безземелля в пришлості, що була зникла на якийсь час, знов заявилась і стала перед ним [Семеном] у грізній постаті (Коцюб., І, 1955, 117); Співали [на весіллі] давніх пісень, говорили про селянське безземелля (Вас., IV, 1960, 33); — Хоч-не-хоч, а при отакім безземеллі надівай торбу на плечі та й на заробітки (Головко, II, 1957, 201).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 129.