БЕЗЗО́РЯНИЙ, а, е. Без зірок. Блакитні стовпи прожекторів шугали в темному беззоряному небі (Донч., III, 1956, 420); В осінні беззоряні ночі того року в лісах і на болотах за Унечею часто чути було притамовані оклики: — Стій! Хто йде? (Скл., Легенд. начдив, 1957, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 129.