БЕЗКОРИ́СНИЙ, а, е.
1. Який нікому не дає користі; некорисний. "Ех ти, безкорисна вода! Виходить, нам через тебе передчасна смерть!" (Ю. Янов., І, 1954, 221).
2. рідко. Те саме, що безкори́сливий. За часів батька у нас бувало багато людей, .. водились знайомості чисто безкорисні і поетичні (Фр., І, 1955, 12); В піснях, репліках народного співця, цілком безкорисного, байдужого до грошей, виявляється настрій повсталого народу (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 131.