БЕЗМІ́СЯЧНИЙ, а, е. Не освітлений місяцем; без місячного світла. На безмісячному небі ярко палають зорі (Фр., IV, 1950, 419); Ніч опустилася над полем бою — тиха, безмісячна (Собко, Кавказ, 1946, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 135.