БЕЗНЕВИ́ННЕ, присл., рідко.
1. Те саме, що безневи́нно.
2. діал. Без причини, безпідставно. — Точнісінько так! 8 ринських з мене безневинне злупив (Фр., IX, 1952, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 136.