БЕЗО́ДНІЙ, я, є, діал. Бездонний. Безодньої бочки не наллєш (Укр.. присл.., 1955, 165); Над головою стеля з глибокого безоднього неба, синього, аж темного (Н.-Лев., І, 1956, 154); Мічурін почав роздавати членам ревкому яблука.., добуваючи їх з безодніх кишень свого сюртука (Довж., Зач. Десна, 1957, 226).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 136.