БЕЗПЕ́КА, и, ж. Стан, коли кому-, чому-небудь ніщо не загрожує. На сторожі миру й безпеки народів стоїть могутня співдружність соціалістичних країн (Ком. Укр., 5, 1966, 6); За мурами лубенського замка, слава богу, можна почувати себе в цілковитій безпеці (Кач., Вибр., 1953, 5).
∆ Те́хніка безпе́ки — технічні умови й засоби, які усувають небезпеку, запобігають небезпеці. Коли агрегат у роботі, треба особливу увагу звертати на техніку безпеки (Колг. Укр., 4, 1958, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 137.