БЕЗПЕРЕ́РВНО. Присл. до безпере́рвний. Удень і вночі безперервно йшла робота (Донч., І, 1956, 156); Понад чотири роки безперервно проплавав Вакуленко на "Пильному" (Ткач, Моряки, 1948, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 138.