БЕЗПЛА́ТНИЙ, а, е. Який не оплачується, не потребує оплати. Селянство одержало від Великої Жовтневої соціалістичної революції в безплатне користування понад 150 млн. дес. землі (Іст. УРСР, II, 1957, 57); Не так легко було дістати безплатну путівку поза чергою й саме туди, куди радила лікарка (Ю. Янов., II, 1954, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 139.