БЕЗПРИЧА́СНО, діал. Присл. до безприча́сний. Розбігалася чутка, що його [Кармелюка] голоси чути, його погляду стріти, а його краси бачити — ніхто в світі не приміг безпричасно та недбало (Вовчок, І, 1955, 361).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 142.