БЕЗСИ́ЛЬНІСТЬ, ності. ж. Абстр. ім. до безси́льний. Рвався хлопець до школи, та мати, бачачи його безсильність, не хотіла його пустити (Фр., III, 1950, 412); І коли хто говорить, що поетові не слід займатися пропагандою якихось ідей та ідеалів.., то се говорить тільки його власна безсильність (Фр., XVI, 1955, 250).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 145.