БЕЗСЛА́ВНО. Присл. до безсла́вний. Гине безславно Самсон в самотині. Серцем же рветься свій люд визволять (Л. Укр., І, 1951, 337); 8 лютого 1918 року Центральна Рада з побитим своїм військом безславно тікає з Києва (Скл., Легенд. начдив, 1957, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 146.