БЕЗСЛІ́ВНИЙ, а, е. Без слів. До кожного загального тосту адресував [Лебідь] їй свій, особистий, хоч і безслівний, але виразний і щирий (Баш, Надія, 1960, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 146.