БЕЗСО́ННИЙ, а, е. Який не спить, перебуває без сну; позбавлений сну. Гуде безсонний жук (Гл., Вибр., 1957, 206); Так, знову я вояк, я знов боєць безсонний (Рильський, Мости, 1948, 47); // Який має ознаки неспання. Здорова свіжість літнього ранку промивала безсонні очі бійців (Гончар, І, 1954, 53); // Який проходить без сну. Перекажіть про бідність, сльози вічні, Про труд безсонний в бою і натузі (Фр., X, 1954, 21); Ночі безсонні на маршах, в походах. Вдень спочиваємо до темноти (Шер., Дружбою.., 1954, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 147.