БЕЗСОРО́МНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до безсоро́мний. Відмовлення в цих найскромніших і найзаконніших вимогах [автономії] з боку Тимчасового уряду було нечуваною безсоромністю, дикою зухвалістю контрреволюціонерів.. (Ленін, 25, 1951, 79); Молоді липи вже роздяглись й стояли голі, мов діти у своїй безсоромності (Коцюб., II, 1955, 248).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 147.