БЕЗСЮЖЕ́ТНИЙ, а, е, літ. Який не має певного сюжету. Такі новели [М. Черемшини], як "Село потерпає" або "Після бою", мають характер безсюжетних малюнків, які узагальнено зображують війну як страшне лихо (Іст. укр. літ., І, 1954, 692); Не можна сказати, що лірика взагалі безсюжетна (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 142).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 149.