БЕЗТРЕ́ПЕТНИЙ, а, е, заст., поет. Який не виявляє ознак страху; небоязкий; спокійний. І ворогові лютому проклін Безтрепетними посилав устами (Рильський, Мости, 1948, 21); Безтрепетні руки тримають штурвал, Літак свій останній бере перевал (Бажан, І, 1946, 122).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 150.