БЕЗТЯ́МКИ, присл., розм. Те саме, що безтя́мно. Він безтямки засовався на ліжку, зітхнув, заскреготав зубами (Мирний, І, 1954, 358); З широко створеними очима.. пленталася [Марійка] безтямки, без заміру й цілі по хаті (Коб., II, 1956, 242).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 150.