БЕЗХРЕБЕ́ТНИЙ, а, е.
1. Який не має хребта, кістяка. Серед жуків є багато хижаків; є й хижаки, які живляться іншими комахами або різними безхребетними тваринами (Шкідн.. поля.., 1949, 71); // перен. Який має недостатньо твердий характер; нестійкий. Ми повинні закликати до порядку комуніста Рипнюка, нам не потрібний такий безхребетний секретар (Зар., Антеї, 1962, 119).
2. у знач. ім. безхребе́тні, них, мн., зоол. Загальна назва нижчих тварин, які не мають кістяка. Відмерлі залишки рослин служать їжею для багатьох безхребетних (Наука.., 2, 1958, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 153.