БЕЗЩА́СНИЦЯ, і, ж., рідко. Нещасна, безталанна жінка; нещасливиця. — Доки він буде згнущатись над тією безщасницею? доки збиткуватись? — гула громада (Свидн., Люборацькі, 1955, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 154.