БЕЗІДЕ́ЙНИЙ, а, е. Який не має твердих політичних переконань, поглядів. Безідейним назвемо хіба чоловіка, у якого нема жодних ідей, се значить, який зовсім не думає ні про які загальні справи (Фр., XVI, 1955, 348); // Позбавлений ідейного змісту. Поезія, листи.. та інші матеріали цього часу [1857-1861 рр.] показують Шевченка як активного учасника боротьби.. проти безідейного "чистого мистецтва" (Рад. літ-во, 6, 1957, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 130.